что такое blacksprut ONION Канабис SATIVA & INDICA Новая Усмань

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Чё, здравствуйте, бандиты! Ну что, слушайте, я тут проскочил что-то ништяковое и думаю, поделюсь с вами. Приготовьтесь, будет отстойно!

Так вот, тут недавно я решил себе пошалить и купить шишек марихуаны. И вот как это всё было. Я, сидя на скамейке, уставился на ту сторону улицы, где всегда шманаются. И тут замечаю, как какой-то тип чего-то такого мазал. Мозг, видимо, закладки поочерёдно проходил. И я чёт на него подсел, решил, что тоже хочу такое небесное пыха попробовать. И таких тёлок я видел немало, знал, что соседняя аптека - чумовой заклад. Так я и решил: пойду, куплю себе пахалю, попробую на себе консервативные методы! Косы на всю голову, рваные джинсы, пиджак "Adidas" без подкладки. Я подошел и говорю: "Эй, братан, ты шо, сколько иванушек за шишки просишь?". Он, искоса на меня глянул, пыху отпустил, и железно сказал, что пятерку за шило просят.

Я согласился, взял пару пачек от него и пошёл к дому успокаиваться. Вот прихожу, закрываюсь в своей комнате, достаю бритву, аккуратно высыпаю свою добычу на стол. Взял маленькую маркированную пачечку, открыл и увидел чудо - зелёное, заплесневелое сухое растение с приятным ароматом.

Тут, конечно, я не мог не провести небольшой ритуал. Включил плеер, насыпал шишатину в бумажку, сворачиваю и пыху в рот. А за окном розовые слоны Эх, чувствую, настала грандиозная темнота с ужасно весёлыми звёздами. Хорошо, что я не один такой, я спамлю в телеге: "Кароч, ребят, у меня есть шишки, кто купит?"

Телега 1:	Мне дай, я уже соскучился по этой чудо-конопле!
Телега 2:	Да принеси побыстрее, будем серьёзно мутить!
Телега 3:	У меня еще никогда таких марок не было! Копье в живот и марки в глаза!

Вобщем, за мою заманчивую распродажу сгустившегося воздуха пошли набеги. Так вот, в течение пары дней я стал известным наркоторговцем, когда-то называвшимся просто Петян. Но мой путь не закончился там, поскольку мне были нужны больше деньжат.

И я решил подрабатывать продавцом. Чтобы все шло «по чёрному», взял себе большой чёрный глазок, для более оригинальной имиджевой составляющей. Короче, купил я его на рынке, перекрашивал, приклеивал наклейки и вот он - мой новый торговый атрибут! Был то еще шоу, толи дело силовики копы, а толи просто потребители, но все звали меня на покупку, чтобы проверить чёрный список.

В продаже я ничего нового не изобретал, а просто разводил перед собой стойку, выставлял товар и шутил. Можно сказать, что я был самым забавным продавцом на этом рынке. Изредка встречались те, кто был в курсе моих закладок, и мы соизволили провести секретные чумовые закладки тёлкотелишка между работой.

Но были и свои проблемки. Вот однажды ко мне подбежал тип, видимо, без своего копья. Выглядел он так, будто марки ему из глаз выпали. Говорит, что наш буржуйский товар отличается неадекватным качеством и он только сейчас понял, что это было не так хорошо, как ожидалось. Прощай, клиент, не моё это дело, если ты жизнь не умеешь свою организовывать!

Так и прошли те тяжёлые дни моего продавца. Прошли, но остались в памяти, как пик сиськогамии. Ну и пусть. А я уже давно сижу на своей лабуде, смотрю на всё это гоповское свинство и думаю: "Что ж, пипл, что ж, чуваки? Всё же пора закончить дурное дело. Может, и правда, пора как-то организоваться". Что, ж гопники, что, гандоны, продолжаем?!

Всем спасибо за